Олег Чорногуз

 найвідоміший сучасний український письменник-сатирик, автор першого українського сатиричного роману.

md_chornohuz-oleh-fedorovychНародився 15.04.1936 у селі Іванів Калинівського р-ну на Вінничині. Після закінчення Івано-Франківської с/ш № 5 вступив до Чернівецького військового училища, але згодом покинув навчання і вступив на факультет журналістики Київського університету ім. Т.Шевченка, який закінчив 1964 року.
1961—1963 — зав. відділу листів Погребищенської райгазети.

1963—1964 — зав. відділу сатири та гумору газети «Вінницька правда».

1964—1983 — ст. фейлетоніст, зав. відділу фейлетонів журналу «Перець».

1983—1986 — зав. редакції прози, директор видавництва «Радянський письменник».

З 1986 — головний редактор журналу «Перець».

Член НСПУ (з 1963), НСЖУ (з 1960).

Лауреат премій ім. Остапа Вишні, ім. Івана Багряного, родини Воскобійників, Михайла Стельмаха, Олеся Гончара, лауреат Нобельської премії за сатиру і гумор.

Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (05.2006), орден — Хрест Івана Мазепи(23 лютого 2010 року).

Член ради Товариства «Вінничани у Києві».

Понад 20 років працював у журналі «Перець» — від фейлетоніста до головного редактора. Лауреат премій ім. Остапа Вишні, ім. І.Багряного, ім. О.Гончара та ін. Серед найвідоміших книг письменника: повість «Голубий апендицит» (за яку і автор, і редакція журналу «Прапор» були піддані компартійній критиці, зокрема й у московській «Правді»); книги гумору та сатири «Портрет ідеала», «Сіамський слон», «Веселі поради», «Між нами кажучи», «Сповідь старого холостяка», «Як доглядати Зевса», «Українські колобки» та ін.

Сатиричні романи: «Аристократ» із Вапнярки» (написаний 1973, опублікований 1979 р.), «Претенденти на папаху» (1983), «Вавілон на Ґудзоні» (1985), «Я хочу до моря» (1974, знятий з друку, опублікований 1989 р.), «Дари піґмеїв» (2005), «Примхи долі» (2006), «Золотий скарабей» (2007), «Ремезове болото» (2007), «Гроші з неба» (2009), «Твори» (в 2 т., 1986), «Твори» (в 7 т., 2006).

Джерело: ukrcenter.com

Добавить комментарий