СИМИРЕНКО Володимир Левкович (29.12.1891—17.09.1938) — учений-селекціонер, садівник, педагог.

Симиренко_ВолодимирСин Л.Симиренка, онук П.Симиренка, правнук Ф.Симиренка. Н. в с. Мліїв (нині село Городищенського р-ну Черкас. обл.) в сім’ї відомих укр. цукропромисловців, садівничих та меценатів. Під час Першої світової війни працював у Союзі земств і міст, опікуючись організацією та постачанням солдатських крамниць. Після закінчення с.-г. ф-ту Київ. політех. ін-ту (1918) працював у відділі садівництва мін-ва земельних справ УНР. У листопаді 1920 очолив Мліївську садово-городню дослідну станцію і Центр. держ. плодовий розсадник України, створені на базі колишнього маєтку Симиренків, де його батько вивів знаменитий сорт яблук «ренет Платона Симиренка».

1923 створив Всеукр. помологічну комісію (згодом — Держ. комісія із сортовипробування плодових, ягідних к-р та винограду). 1930 очолив організований ним у Києві (у місцевості Китаєво) Всесоюзний НДI плодового і ягідного госп-ва. У 1920—30-х рр. викладав (доцент, згодом — професор) у Київ. політех. ін-ті, Полтавському та Уманському сільськогосподарських ін-тах.

Автор численних наук. і популярних праць та підручників із проблем садівництва. Видав «Помологічну книгу України» (1929). Редагував часописи: «Вісник садівництва, виноградарства та городництва», «Садівництво та городництво».

С. відверто виступав проти антинаук. ідей І.Мічуріна і заперечував його методи селекційної роботи.

8 січня 1933 заарештований органами Державного політичного управління УСРР, звинувачений в «участі в антирадянській терористичній організації» і засуджений до 10-ти років ув’язнення. Достроково звільнений у грудні 1937, але в березні 1938 знову заарештований і страчений у м. Курськ (нині місто в РФ).

Реабілітований 1957.

Джерело: history.org.ua