Возняк Михайло Степанович
український літературознавець і фольклорист.
Народився Возняк Михайло 3 жовтня 1881 року в селі Вільках Мазовецьких (тепер село Волиця Жовківського району Львівської області) в селянській родині. У 1908 році закінчив філософський факультет Львівського університету. У 1908–1914 роках вчителював у Львівській гімназії. У 1920–1939 роках працював у прогресивних журналах «Вікна», «Культура» тощо. З 1939 р. — професор Львівського університету, з 1944 року завідував кафедрою української літератури у Львівському університеті. Член КПРС з 1951 року.
Обирався депутатом Верховної Ради УРСР 1 скликання (1940–1947 роки) від Рава-Руської округи Львівської області.
Автор багатьох наукових праць, присвячених життю й творчості українських письменників, українського фольклору й театру, культурним взаєминам слов’янських народів. Жваво цікавився історією козаччини.
Опублікував статті «Виправа запорожців на Перекоп 1608 р.» (1930), «Хто ж автор так званого „Літопису Самовидця“»? (1933), «Псевдо-Кониський і Псевдо-Полетика», «„Історія Русів“ у літературі й науці» (1939).
Автор «Історії української літератури» (Т. I–III; 1920–1924). Автор праць з історії давнього українського письменства («Матеріали до історії української пісні і вірші. Тексти й замітки», т. 1—3, 1913–1925; «Початки української комедії. 1619–1819», 1919; «Історія української літератури», т. 1—3, 1920—24), про життя і творчість письменників 19 — поч. 20 ст. (І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, Т. Шевченка, Л. Боровиковського, М. Шашкевича, Панаса Мирного, І. Нечуя-Левицького, П. Грабовського, М. Коцюбинського, Лесі Українки, В. Стефаника), з фольклору, історії українського театру, міжслов’янських культурних взаємин, мовознавства, історії правопису, про підручники з граматики в Галичині («Причинки до студій над писаннями Лаврентія Зизанія», 1908; «Філологічні праці Івана Могильницького», 1910; «Галицькі граматики української мови першої половини XIX в.», 1911; «Граматика Лаврентія Зизанія 1596 р.», 1911; «Перша редакція „Розправи о язиці южнорускім і его наречіях“ Якова Головацького», 1914; «Уривок граматики давньої церковнослов’янської мови в порівнянні з українською», 1924; «Український правопис із словничком», 1929; «З приводу фотокопії „Русалки Дністрової“», опубл. 1984).
Особливо вагомим є внесок Возняка у вивчення біографії і творчості Івана Франка. Він започаткував новий розділ у франкознавстві — вивчення світогляду Івана Франка. Опубліковано ряд недрукованих творів І. Франка, підготував і видав «Листування І. Франка і М. Драгоманова» (1928), реконструював твори «Лель і Полель», «Не спитавши броду», «Іригація» тощо.
Упорядник книги «Українські народні казки» (томи 1—3, 1946—1948). Вивчав історію української журналістики.
Помер 20 листопада 1954 у Львові. Похований у Львові на Личаківському кладовищі (поле № 1). На могилі барельєф роботи скульптора Еммануїла Миська.
Джерело: newikis.com