Донцов Дмитро Іванович

Український літературний критик, публіцист, політичний діяч, засновник теорії інтегрального націоналізму

Народився 30 серпня (за іншими даними 10 вересня) 1883 року. Походив з роду слобожанського козацького полковника Федора Донця, нащадки якого отримали дворянські звання і змушені змінити прізвище . У 1900р., після закінчення Мелітопольського реального училища, залишив рідне місто і переїхав до Царського Села біля Петербургу, де продовжив освіту на юридичному факультеті Петербурзького університету, який закінчив 1907 році.

Студентом почав інтенсивну політичну діяльність і 1905р. вступив до Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП). Його двічі арештовували: 1905р. у Петербурзі та 1908р. у Києві. Після другого арешту й восьми місяців ув’язнення заходами родичів його випускають на поруки, і того ж року він виїхав у Галичину (Австро-Угорщина). У 1909—1911 роках навчався у Віденському університеті, там же познайомився з українською студенткою і його майбутньою дружиною Марією Бачинською. Провчившись 4 семестри у Відні, 1911 переїхав до Львова, де продовжив навчання і, в 1912, одружився.

У 1913 року Донцов через конфлікт на національному ґрунті вийшов з УСДРП.А в 1917 року одержав ступінь доктора юридичних наук у Відні.

З 1914 проживав у Відні й Берліні, а з 1916 — у Швейцарії, активно включився у роботу Союзу Визволення України (СВУ), заснованого 4 серпня 1914р., згодом став першим головою СВУ.

На початку 1918р. повернувся до Києва, де працював у гетьманських урядових структурах, 24 травня наказом гетьмана став директором Української Телеграфічної Агенції (УТА) при уряді гетьмана Павла Скоропадського (Бюро преси при міністерстві внутрішніх справ). Разом з Липинським, Шеметом створив Партію хліборобів-демократів.

Протягом 1919–1921рр.. — шеф Українського пресового бюро при посольстві УНР у Берні (Швейцарія).

З 1922 р. — знову у Львові, редагував журнали «Літературно-науковий вістник», «Заграва», «Вістник», друкувався у німецькій, швейцарській та польській періодиці. У 1926р. написав свою провідну роботу «Націоналізм».

Займався публічною діяльністю, виступаючи заочним опонентом апологетів ідеї комунізму, роблячи доклади перед громадою. У жовтні 1929 р. у Львові виступив з критичною доповіддю про сутність здійснюваної в УРСР політики українізації; промова теоретика українського націоналізму стала відвертою альтернативою промові Скрипника, виголошеній у Львові вереснем 1929р..

У 1939 р. емігрував за кордон (Бухарест, Прага, Німеччина, Париж, США, Канада), з 1947 до самої смерті жив у Монреалі (Канада), там же у 1948-1953 рр. викладав українську літературу у місцевому університеті.

Помер 30 березня 1973 року у Канаді. Похований у США на українському кладовищі в Саут-Баунд-Брук.

На його честь названо село у Нижньосірогозькому районі Херсонської обл., вулиці у Дніпрі, Житомирі, Івано-Франківську, Ковелі, Коломиї, Львові, Стрию, а також вулицю і провулок у Луцьку. Меморіальна дошка у Мелітополі. У 2007 році для вивчення спадщини видатного українського мислителя був створений Науково-ідеологічний центр імені Дмитра Донцова.

Джерело: i-pro.kiev.ua

Добавить комментарий