1 серпня 1914 року, лідери трьох найбільших Українських Галицьких партій, в зв»язку з вступом Росії у війну і розв»язання нею Першої Світової війни, утворили Головну Українську Раду (ГУР) на чолі з К.Левицьким.

3 серпня ГУР видала «Маніфест до українського народу в Галичині», закликаючи до боротьби за визволення України. Однією з перших справ, якою зайнялась ГУР, було створення Української бойової управи, для того, щоби організувати в Австрійській армії окреме українське формування, яке могло би стати основою для створення у майбутньому Української Національної Армії. Австрійське командування дало згоду на формування з добровольців українського легіону під назвою «Українські Січові Стрільці» (УСС) в кількості 2500 бійців.


6 серпня 1914 року було створено Легіон українських Січових стрільців.
Українські Січові Стрільці (УСС) — єдина українська національна військова формація в складі австро-угорської армії, сформована з добровольців, які відгукнулися на заклик Головної Української Ради 6 серпня 1914 і стояли під проводом Української Бойової Управи (УБУ).

Вступивши до легіону, який входив до складу австрійської армії, новобранці зобов’язані були присягнути на вiрнiсть австрійському цісарю Францу Йосифу. Але добровольці таємно складали й іншу присягу – на вірність Україні. «Я, Український Січовий Стрілець, присягаю українським князям, гетьманам, Запорізькій Січі, могилам і всій Україні, що вірно служитиму Рідному Краєві, боронитиму його перед ворогом, воюватиму за честь української зброї до останньої краплі крови…».

Для формування Легіону УСС на початку вересня його перевели в Закарпаття. Тут було утворено три стрілецькі курені. Перший курінь очолив Д. Вітовський — майбутній керівник збройного повстання у Львові 1 листопада 1918 року. Ядро Легіону складали члени довоєнних українських навчально-спортивних організацій: “Січ”, “Соколи”, “Пласт”.

В перші бої проти російських загарбників Легіон УСС вступив в кінці вересня в районі Ужоцького перевалу. В кінці 1914 – на початку 1915 року Стрільці охороняли Карпатські перевали. В переможній битві проти російських частин в травні 1915 року на горі Маківка Січові Стрільці проявили свою героїчну звитягу. Не менш зразковий героїзм проявили вони у битвах з російськими окупантами у червні 1915 року і над Стипою – восени 1916 року. З УССів був сформований полк Січових Стрільців на чолі з Євгеном Конавальцем. Цей полк пізніше брав активну участь у національно-демократичній революції в Україні в 1917-1920 роках. Після великих втрат в боях полк УСС було виведено в тил на доукомплектування, після чого під командуванням М. Тарнавського повернувся на фронт. У 1918 році полк, у складі Австрійської армії, під командуванням Австрійського ерцгерцога Вільгельма Габсбурга, якого українці прозвали Василем Вишиваним за його неймовірну любов до Українського Народу та його відданість Українській Визвольній Справі, вирушив у Центральну Україну. Через тридцять років, після тих подій, Незламний Український Патріот Василь Вишиваний, викрадений із Австрії 26 серпня 1947 року російською спецслужбою, після небачених тортур , загинув від рук катів НКВС в Лук»янівській тюрмі Києва 18 серпня 1948 року.

Пізніше Січові Стрільці зіграли визначну роль в революційних подіях 1918 року та творенні Західно — Української Народної Республіки.

Оцінюючи значення УСС слід пам»ятати, що в силу своєї мало чисельності вони, звичайно, не вирішували долю Першої Світової війни, на фронтах якої вели активні бойові дії мільйонні армії, тому немає необхідності перебільшувати їх значення та роль у подіях Першої Світової війни.

Але це ні в якій мірі не применшує роль і значення УСС, які полягали у наступному:
1. Це було перше військові формування українців після знищення козацьких полків російською царицею Катериною II, вони стали зародком майбутньої Української армії.
2. УСС складалися із добровольців — кращих представників українського галицького суспільства: вчених, літераторів, митців, студентської та гімназійної молоді.
3. Ідейна та культурно-мистецька спадщина УСС стала основою національної свідомості Галицьких українців під час всіх Визвольних Змагань XX століття.
А головний висновок, який можна зробити, згадуючи славну історію Легіону УСС, що їх героїчна самопожертва у захисті РІДНОЇ ЗЕМЛІ стала прикладом наслідування для всіх наступних поколінь борців за Волю України.

І гасло прощання УССів з полеглими побратимами: ”ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!” отримало нове підтвердження в наші дні, коли сама Історія вписує до ПАНТЕОНУ ГЕРОЇВ-Борців за НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ нові НЕЗАБУТНІ ІМЕНА.
Найбільший меморіал Січовим стрільцям на горі Маківка у Славську, де з 29 квітня по 2 травня 1915 року відбувся великий бій між січовиками і москалями, а 10 травня 2005 року тут відкрито Меморіал.

Джерело:myzhovkva.com