gaz1_1
Економічні «реформи», якими прем’єр з мовчазної згоди президента нагородив український народ, заганяють людей в землянки.

Минулого тижня приїхав я провідати старих знайомих – пенсіонера-інваліда і його дружину, що проживають на околиці Дніпропетровська в приватному будинку. На вулиці температура +6, а вони, бідні, сидять в кухні як капуста упаковані в теплі речі і чай кип’ятять в електрочайнику.

— Ви ж захворієте, — кажу, — включили б опалення.

Однак старі готові мерзнути, аби не почав працювати газовий лічильник. Вони звикли вчасно платити за рахунками – свідомі, чесні люди. Але у випадку використання котла, пенсії обох не вистачить розрахуватися з «доброю» державою, на яку вони орали все своє життя. Втім і електричний лічильник накручує непогано – особливо, коли ти перевищуєш ліміти.

І це у місті – селище Мирне. А у селах, де будинки побільше, справи йдуть набагато гірше. На дрова порубали все, що можна було (навіть сараї), а з теплих колись спалень люди перебралися до старих допотопних печей в кухнях, де сплять цілими сім’ями. Але – не дай бог ніякого газу!

— Знаєш, скільки треба газу, щоб нагріти систему опалення в трикімнатному будинку? — питає мене житель невеликого віддаленого села Сергій Андрійович і сам відповідає:

— Накопичувати втомишся на оплату, навіть якщо зарплату затримувати не будуть. А субсидії нам не покладені. Взимку, звичайно, так чи інакше затопимо – жити та не хворіти всім хочеться. Питання тільки, як потім розплачуватися – в аптеці або в банку і чим.

Втім, українські селяни не сумують. За словами Сергія Андрійовича, якщо продати скромний врожай і консервацію, звільниться льох – трохи утеплити його і можна жити.

— Правда, їсти нічого буде, зате в теплі, — жартує земляк. – Жили ж пращури в погребах, і нічого.

До речі, топити старі печі дровами і вугіллям зараз теж недешево. Поки таке паливо до села довезуть, його вартість зростає в рази. За останньою інформацією один камаз не відбірних  дров коштує 4000 гривень. Загалом, замкнуте коло. Коло пекла. І це ще не зима…

Мій знайомий щось розповідав про бардак, а у мене від злості кулаки стискалися. І кому захотілося врізати по розумною очкастий пиці, ви знаєте.

Проїхалися з колегами по інших селах – така ж картина маслом. Повернулись до міста, а тут нас приголомшили черговим експериментом. Історія гідна «Урядового кур’єра».

Одна наша землячка по скайпу спілкувалася з кумою, яка живе в Італії. Базікали жінки довго і незабаром вирішили перекурити. Точніше – чайку попити. Виявилося, у обох чайники і газові плити однакової фірми і моделі. Здавалося б, можна порадіти за українців, які живуть не гірше нащадків римлян. Куди там!

Обидві набрали однакову кількість води, але у нашої кумасі чайник скипів впродовж 8 хв. 44 сек., тоді як в Італії ця процедура зайняла всього 4 хв. 50 сек.

Думаю, наші читачі вже зрозуміли, про що я хочу сказати. Так, панове, про якість того блакитного палива, яке за скаженими цінами продає нам держава. А лічильник крутиться.

Але й ниточка в’ється, дорогий ти наш, але не зігрітий народною любов’ю відморожий на всю голову уряд.

P.S. Згадалось. За радянських часів старі часто говорили: «Газ – холодний, краще піч та дрова». Лічильників тоді не було. Газ коштував копійки. А якість його… мабуть, повертається.

 

З повагою,

Голова ГО «Майдан Січеслав-Дніпро» Віктор Романенко.

Добавить комментарий