dutunaЗа таких умов незабаром ми отримаємо країну пенсіонерів та інвалідів.

Сьогодні в нашій країні життя практично кожної молодої людини нагадує близнюків. Схема приблизно така: аби як закінчити школу й нарешті дійти до останнього рівня в улюбленій комп’ютерній грі, по блату вступити до вузу та купити новий гаджет, завдяки волохатій лапі влаштуватися до великого холдингу або банку, де завжди буде зайвий час, щоб покопатися в Інтернеті і поспілкуватися з друзями в соціальних мережах.

Знайома картинка? А адже ми таким чином просто втрачаємо велику частину нового покоління, хоча саме воно склало кістяк патріотів, які зробили Помаранчеву революцію і Революцію Гідності.

Безумовно, багато молодих патріотів пішло на східний фронт рятувати країну. Але багато хто з воїнів вже ніколи не повернуться додому, а інші – назавжди залишаться фізично і морально покаліченими. Не будемо забувати і про те, що багато юних українських хлопців та дівчат залишають країну в пошуках кращого життя і роботи за кордоном. І народжувати дітей вони мріють саме там – раптом громадянство отримає хоча б дитина.

Зрозуміло, що треба негайно припиняти війну, інакше завтра уряд отримає державу пенсіонерів. Але хто їх і за який кошт буде годувати? Звідки візьмуться гроші на пенсії та соціальні виплати? Знову стояти на колінах перед МВФ? Втім, цьому фонду вже зараз можна не розраховувати на повернення Україною боргів у встановлені терміни. Держава досі не має ефективних шляхів виходу з кризи, тому що нікому і ніде заробляти.

Необхідно ретельно переглянути і систему освіти, інакше на наших заводах і фабриках працювати буде нікому, а всі випускники-менеджери, юристи, комп’ютерники втечуть на Захід, розчаровані тим, що дві революції і війна на Донбасі були даремно втраченим часом і жертви виявилися нікому не потрібні.

Наразі кому дістається країна? Тим, кому за сорок років, багато з яких саме жінки, вдови? Тим, хто ще мріє про відродження Радянського Союзу, пам’ятає пломбір за 20 копійок, а квиток у кінотеатр купував за 10 копійок?

Тільки ж це покоління ледь зможе включити на роботі (якщо її знайде) комп’ютер, без знання якого підняти економіку в сучасному світі абсолютно неможливо. Це покоління не розлучається з першими моделями мобільних телефонів, хоча дві третини функцій цих «трубок» для них досі залишаються недосяжними.

А переучуватися вони не хочуть та й коштів у них на це немає, до того ж – де ті гарантії подальшого працевлаштування для людини, якій за 40-45 років і у якого немає досвіду роботи в новій сфері?

Жорстоко, втім факт: нова країна вимагає нових людей – молодих, зухвалих, цілеспрямованих і – а це головне – патріотів. І де їх узяти? Булгаков в «Собачому серці» писав, що немає сенсу штучно створювати нову людину, коли будь-яка жінка може його народити в будь який час. Писав він про такі речі саме в комуністичні, але все ж таки революційні часи.

Та тільки як нам, жінкам, народжувати, коли в країні – війна, в економіці – справжній бардак, ціни ростуть як на дріжджах, а виплати на новонароджених скорочуються? Адже страшно плодити бідноту! Жахливо навіть думати, що твоя дитина буде голодувати, а ти не розумієш, як їй купити якісну їжу і безпечний одяг. Страшно, коли оформити субсидії геть неможливо і твою сім’ю за комунальні борги можуть легко викинути на вулицю.

І як тут не згадати вірші дніпропетровського поета Юрія Кириченка, написані в дев’яностих роках:

«Снікерси», «Баунті» й «Марс»
Купують маєтні родини.
А в нас, доню, в цей безрадісній час
Лише три картоплини, три картоплини…»

Не беруся стверджувати, що написала дослівно, але зміст такий. Втім, якщо так, Арсеній Петрович, піде й надалі, то незабаром й трьох картоплин в наших сімей не буде. А мріяти про те, щоб купити дитині комп’ютер взагалі не доводиться. Так з ким ви будете будувати незалежну і процвітаючу країну там, де дитячі садки перетворили на суди, а суди – на фарс?

Дякую за увагу!

Член правління ГО «Майдан Січеслав-Дніпро» — Вероніка КОМІССАР

Добавить комментарий