Тільки лінивий сьогодні не критикує Європу за її нерішучість до дій щодо агресивної політики Кремля. Здається, що Європа живе в якомусь ілюзорному світі, свято вірячи в принципи демократії, лякаючи Москву черговим рівнем санкцій, підштовхуючи українську владу до пошуків мирного вирішення конфлікту на Донбасі.

Здається, Європа бачить лише те, що їй вигідно, а точніше, що можна дозволити собі побачити, а на що попросту заплющити очі, мовляв, треба сідати за стіл переговорів з терористами та домовлятись.

А ще, деякі західні політики у той час, коли Росія зі своєї території цинічно розстрілює наших військових, шукають найбільш прийнятний варіант, як же Путіну зберегти своє обличчя. Ось і дочекалися збитого Боїнга та близько трьохсот невинно загублених життів.

Всі вони — громадяни іноземних держав, вбиті ракетою, запущеною рукою путінських бойовиків. Ось тоді Європа хоч трохи розплющила очі та прозріла.

Однак, я зовсім не про це хотів би сказати, а поговорити на іншу тему: активізацію національної ідеї в західних країнах, бо цей процес сьогодні, як ніколи, вартий уваги.

На перший погляд сита і демократична Європа живе своїм розміреним, вивіреним по букві закону життям, осяяного ореолом усіх свобод і цінностей своїх громадян. Та чи й так уже своїх? З кожним роком населення західних країн поповнюється за рахунок емігрантів, які не готові асимілюватися в іншу культуру, традиції, етнос, а головне знайти себе в тих базових принципах демократичних прав і свобод громадян, які сповідує корінне населення.

І це не голослівні слова, вони підкріплені відповідними статистичними даними. В Голландії, наприклад, 65 відсотків злочинів зроблено емігрантами, в Швеції 85 відсотків зґвалтування скоєно емігрантами, або їх дітьми. Тільки в Німеччині наразі проживає кілька мільйонів мусульман – емігрантів, які взагалі не розуміють мови тієї країни, в якій вони мешкають.

І це та ціна, яку заплатили європейські країни за рівність дотримання прав і свобод громадян. Ні, не подумайте, що я не є симпатиком Європейського Союзу, або не бажаю, щоб Україна також рухалась в європейському напрямку. Проте, має бути розумний баланс між здоровим поняттям державного націоналізму та псевдо демократією, коли терористів прирівнюють у їх правах та свободах до наших громадян та штовхають до діалогу з ними за стіл переговорів.

Я впевнений, якби з ними не панькались та не «сюсюкались» ще з самісінького початку, з подачі тієї ж таки Європи, то таких страшних жертв нам би вдалось уникнути. То ж ракетний постріл по «Боїнгу 777» показав, що може трапитись, коли демократичні цінності будуть проектувати на тих осіб, які фактично є злочинцями, мародерами та вбивцями.

Друзі, всі ми віримо у перемогу України, і що ми збудуємо свою державу. Тільки не треба будувати її по шаблонах інших країн: проамериканських, чи проєвропейських.

Може, нам варто збудувати у своєму домі власну українську Україну, а об’єднуючим чинником стане українська національна ідея. Наша. Справжня. Українська.

Голова ГО «Майдан Січеслав-Дніпро» Віктор РОМАНЕНКО  

Добавить комментарий