13020181_1724391637803043_2105739165_n18 квітня 1895 року, народився відомий галицький письменник, журналіст, учасник визвольної боротьби 1914–1920-х років, в’язень більшовицьких концтаборів Юрій Шкрумеляк (1895–1965). Свої твори він часто підписував псевдонімами Іван Сорокатий, Юра Ігорків, Ігор, Ю.Підгірський, Смик, Гнотик, Олекса Залужний, Максим Цимбала.

Народився в селянській сім’ї. Навчався 1901—1907 у сільській школі, 1907—1914 — у Коломийській гімназії.

У серпні 1914 року вступив до лав Українських Січових Стрільців (УСС). Підхорунжий Ю.Шкрумеляк співпрацював з Пресовою кватирою УСС і стрілецьким часописом «Шляхи», де виходили його поезії та дописи. Його вірш «Питається вітер смерти» був покладений на музику Михайлом Гайворонським. Разом з Мирославом Ірчаном, художником Львом Ґецом видавав сатирично-гумористичну газету «Самохотник».

У 1918–1920 роках Шкрумеляк перебував у лавах Української Галицької Армії (УГА), з якою перейшов шлях перемог і поразок. Власні переживання цих років, трагедію УГА у «Чотрикутнику смерті», байдужість Європи до долі Галичини й України описав він у книзі «Поїзд мерців». Наведу один фрагмент характерний і для нашого часу: «Приїжджають чужосторонні місії, – американська, румунська, французька, швайцарська, – всі оглядають, роблять обіцянки на поміч, – і не подаючи нікому руки, відїзджають – а з собою забирають всі наші сподівання і наївні надії»

Після війни студіював у Львівському університеті (1922–1924) та на історико-філософському факультеті Українського вільного університету в Празі (1924–1926).

У 1922 році разом з Романом Купчинським, Левом Лепким й іншими створив групу поетів-символістів, які об’єднались навколо літературно-мистецького часопису «Митуса». У 1920-х співпрацював з видавництвом «Світ Дитини», а у 1930-х – з видавничим концерном Івана Тиктора, був головним редактором і фейлетоністом газети «Народна справа» та журналу для дітей «Дзвіночок», друкувався у виданнях «Червоної Калини».

У 1939 році Ю.Шкрумеляк працює вчителем, стає членом Спілки письменників, пише збірку поезій «Пісня про радісну осінь», яка була видана у Києві 1940 року.

Але це не врятувало його від більшовицьких репресій. У 1945 році був засуджений на 10 років за «антирадянську діяльність», відбував покарання в Печорських таборах (Комі АРСР). У 1956 року повернувся до Львова.

Після повернення написав відкритого покаянного листа, який опублікувала газета «Вільна Україна». Був реабілітований і знову став членом Спілки письменників УРСР. У довіднику про львівських письменників написано: «На деяких етапах творчості і громадської діяльності Ю.Шкрумеляка були серйозні збочення буржуазно-націоналістичного характеру. Твори Ю.Шкрумеляка останніх років свідчать про те, що він рішуче став на шлях подолання помилок і збочень, характерних для його творчості в минулому» .

Тому доводилося писати статті та книги на дозволені радянською цензурою та рекомендовані комуністичною ідеологією теми. В ті роки виходили книги: «Сопілка співає» (1957), «Кузня в Нагуєвичах» (1958), «Довбушева слава» (1961), «Співай Верховино!» (1964), «Прапор на горах». У 1964 році до 70-річчя письменника вийшла книга вибраних творів «Привіт Говерлі».

Помер Юрій Шкрумеляк 16 жовтня 1965 року в Коломиї. Похований у Львові на полі 12 Личаківського цвинтаря, біля його головної алеї.

Джерело : zbruc.eu

Добавить комментарий