d21d28a6caa5c073f938fc3034f50b431406549963 (1)Завдяки «досягненням» в економіці нашого рідного до реготу скрізь сльози Кабінету міністрів, багато учасників Революції Гідності  вже почали сумніватися в доцільності проведення Євромайдану, не розуміючи що ж все-таки здобула українська нація.

Що ж, як казав Аристотель, сумнів – є початок мудрості.

Однак пам’ять – велика річ. Так давайте ж згадаємо, що вдалося змінити в країні за останні півтора року новітній історії нашої молодої держави.

Безумовно, в першу чергу варто сказати про війну на Донбасі, але треба й нагадати про те, не Україна її розпочала. Так, це велике горе, широкомасштабна катастрофа для будь-якої держави і її жителів. Але вкрай помилково вважати, що бійня на сході – наслідок Євромайдану, мета героїв якого була і залишається зовсім іншою. Наразі тільки-но й чути: ми мали б прийняти інше рішення щодо конфлікту на Донбасі. Так де ж ви, такі розумні, були у 2014 році?

Тепер про досягнення.

По-перше, вдалося вигнати з країни злодійкуватого, неграмотного та на всю велику голову тупуватого президента Януковича. Погодьтеся, уявити, що подібне сталося б у тій же Росії, практично неможливо. Але це – досягнення №1. До того ж за любителем підтримувати страусів з країни, виблискуючи п’ятами, бігли й інші злодії і душителі українського народу, горе-бізнесмени, зрадники-депутати і судді, список яких ледь можна розташувати на одній сторінці звичайного тексту.

По-друге, вдалося змусити олігархів згадати не тільки про свої кишені, а й про державний бюджет. Вдалося – хай поки і не всіх – відтягнути нуворишів від годівниці-скарбниці. Сперечатися не буду: на жаль, наразі в казні миша повісилася. Ми живемо виключно за рахунок кредитів МВФ, але добре знаємо, чому стався суїцид  хвостатої.

По-третє, чітко видно, що нова влада, хоча й не такими швидкими темпами, але намагається позбавлятися пройдисвітів і відвертих брехунів. Завдяки істинної свободи слова та оновленню ЗМІ, сьогодні приховати свої махінації злочинцям на державній службі все складніше. А вже гучних справ, фігурантами яких стали судді і міністри (читай: незаконні мільйонери) нині більш ніж достатньо. Уявити подібне ще пару років тому було нереально, і той же суддя-колядник виявився скоріше винятком із правил.

 

Ще одна найважливіша деталь – в корені змінилася свідомість людей. Як це не жорстоко звучить, але кожного дня ми бачимо, як гинуть співвітчизники, тому й стали по-іншому розуміти значення слів «Батьківщина», «народ», «нація», за яку і життя не шкода віддати. Масовий волонтерський рух – тому яскравий доказ.

Інше питання, що є в нас і ті, хто завдяки війні поповнює свої рахунки в банках. Але, будемо вірити, що незабаром і з цими покидьками ми розберемося, і всі ці тварюки відповідатимуть за новими законами, які змінять депутатську писанину попередників.

Крім того, влада стала набагато відкритою для людей, а її робота – більш прозорою і контрольованою. Розуміють можновладці, що народ легко влаштує третій Майдан, в ході якого не одна буйна голівонька полетить. Тому чиновники, нарешті, взялися виконувати свої прямі обов’язки. А ті, хто не хоче чесно працювати, довго в своїх кріслах і «мерсах» не затримуються.

Звичайно, «мудрий» Кабінет міністрів на чолі з паном Яценюком явно не радує простих громадян своїми вбивчими реформами. У той же час саме завдяки Евромайдану люди тепер можуть безперешкодно вийти на вулицю і заявити свій протест проти економічної політики. І такі акції проходять систематично – ми навіть до них звикли. Інше питання, що уряд, прикриваючись «рятівними» субсидіями, поки не прочистив вуха і не відкрив свої очі (може, окуляри неправильні?) на всі біди, які обрушилися на людей. Саме тому ніхто тепер і не дає гарантії, що завтра прем’єр-міністр не чимчикуватиме слідом за Януковичем…

Знову читаю про чергового українського жирного кота, який, гад, приперся у фешенебельний західноєвропейський готель, сплативши за номер добову суму, яка в тридцять разів перевищує його депутатську зарплату. «Це не бюджетні гроші, це – мої власні», — виправдовується злодюга перед здивованими журналістами. А на чиєму горбу ти їх, сволота, заробив, та й ще під час війни?

Пишу і думаю: наважився б я опублікувати схожий матеріал пару років тому – довго б залишався на волі, випромінював здоровий вигляд, та й взагалі б жив? Навряд чи.

А ви ще сумніваєтеся в досягненнях Євромайдану. Даремно, дорогі земляки, дуже даремно.

Наприклад, президент не має ніяких сумнівів. Він просто дивується, чому його кондитерська фабрика в Липецьку досі не злетіла в повітря від гранати патріота і приносить йому прибуток, перебуваючи на території країни-агресора.

І ще про патріотизм.

Багато в чому, на мій погляд, причина провалу економічних реформ та довготривалої війни витікають з того, що з мовчазної згоди народу керівні пости в нашій країні отримали колишні громадяни іноземних держав. Чи будуть з властивим нам патріотизмом захищати інтереси України грузини, прибалти, американці і хто там ще? Та отож. Тому і розплачуємося власною кров’ю і останніми збереженнями…

Чи довго будемо це робити – не знаю. Втім щиро впевнений в одному: боротьба Євромайдану повинна тривати й надалі – в ім’я тих, хто віддав здоров’я і життя за свободу народу.

Слава Україні! Слава Нації!

 

З Повагою, голова ГО «Майдан Січеслав-Дніпро»Віктор Романенко

Добавить комментарий